24.12.2023 року набрав чинності Закон 3494 про внесення змін у кілька нормативних актів щодо відпусток та інших питань.
Далі деталі.
1. ПЕРЕНЕСЕННЯ вихідних та робочих днів визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників. (І вже жодних рекомендацій від КМУ щодо перенесення робочих днів у зв’язку зі святами – цю норму виключено з КЗпП).
2. ТРИВАЛІСТЬ щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання тепер встановлюються не тільки нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором.
3. Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях визначаються ТРУДОВИМ ТА/АБО КОЛЕКТИВНИМ ДОГОВОРОМ (а не КМУ, як було раніше).
4. Щодо ВІДПУСТКИ ПРИ НАРОДЖЕННІ дитини:
- уточнено, що така відпустка надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини (раніше це обмеження було тільки у відповідному порядку КМУ);
- визначено, що право на таку відпустку для батька дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки підтверджується (раніше такої умови не було) заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;
- так само цю відпустку зможуть отримати одна із таких осіб: баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі (раніше цієї умови не було) заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.
5. Мобілізованим працівникам на підставі їх заяви, яка подається не пізніше останнього дня місяця мобілізації, виплачується КОМПЕНСАЦІЯ НЕВИКОРИСТАНИХ ВІДПУСТОК (щорічної основної та додаткової, а також на дітей) без звільнення.
6. Щодо ВІДПУСТОК БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ зарплати:
- тривалість відпустки без збереження зарплати за угодою сторін збільшено до 30 календарних днів на рік (було 15);
- на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною другою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін;
- час перебування у відпустці без збереження зарплати за угодою сторін, а також у зв’язку із війною (в т.ч. з урахуванням норм Закону 2136) та карантином не включається в стаж для оплачуваної відпустки (Увага! Це не стосується «обов’язкових» відпусток без збереження зарплати (ст. 25 Закону про відпустки) – вони і далі включаються в стаж для оплачуваної відпустки.);
- додано нову підставу «обов’язкової» відпустки без збереження зарплати: працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, – тривалістю до 60 календарних днів. Особливістю цієї відпустки є зарахування її періоду у пенсійний стаж без сплати ЄСВ.
7. На час ПРОФСПІЛКОВОГО НАВЧАННЯ працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів з компенсацією середньої заробітної плати за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання.
8. Із Закону про освіту ВИКЛЮЧЕНО норму про збереження середньої зарплати на час мобілізації науково-педагогічного працівника. Відтепер на мобілізованих освітян діє загальна норма ч. 3 ст. 119 КЗпП про збереження місця роботи і посади.
9. Норму Закону 2136 про те, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану, ДОПОВНЕНО цікавим уточненням: за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати (навіть після скасування воєнного стану).
10. У період дії воєнного стану надання працівнику БУДЬ-ЯКОГО ВИДУ ВІДПУСТКИ (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) ПОНАД щорічну основну відпустку за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати (навіть після скасування воєнного стану).
11. Норми, наведені вище у п. 9 та 10, НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
12. У період дії воєнного стану роботодавець може ВІДМОВИТИ працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений не тільки до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, а також ДО РОБІТ з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Автор: Антон Янко, бухгалтер, експерт з питань оплати праці та кадрового адміністрування
Телеграм-канал: https://t.me/a_yanko