Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
Національного положення (стандарту) 13 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Норми Національного положення (стандарту) 13 не поширюються на:
фінансові інвестиції в асоційовані, спільні та дочірні підприємства;
активи і зобов'язання роботодавців щодо програм пенсійного забезпечення;
права і зобов'язання за договорами страхування (крім похідних інструментів у страхових контрактах);
права і зобов'язання щодо оренди (крім похідних інструментів, передбачених орендною угодою);
угоди, що передбачають платежі, виходячи з кліматичних, геологічних та інших фізичних змін навколишнього середовища;
угоди про фінансові гарантії, крім угод, які передбачають виплату внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу), валютного курсу або інших змінних, що є базисними;
угоди про непередбачене відшкодування при об'єднанні підприємств.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти»