Проблемне питання
Суб’єкт господарювання (оператор) може укладати угоди з іншим суб’єктом господарювання (надавачем) про надання послуг, які забезпечують громадський доступ до об’єктів основної економічної та соціальної інфраструктури. Надавачем може виступати суб’єкт господарювання державного або приватного сектора, в тому числі й орган державного управління. Прикладами угод про концесію послуг може бути водопостачання та водовідведення, автошляхи, автостоянки, тунелі, мости, аеропорти та телекомунікаційні мережі. Угоди, які не належать до угод про концесію послуг, – це такі угоди, за якими суб’єкти господарювання передають стороннім організаціям надання певних внутрішніх послуг (наприклад, кафетерій для працівників, технічне обслуговування будівлі, функції бухгалтерського обліку або сфери ІТ).
Угода про концесію послуг, як правило, передбачає передачу на період концесії від надавача до оператора:
a) права надавати послуги, які забезпечують громадський доступ до об’єктів основної економічної та соціальної інфраструктури; та
б) в деяких випадках – право використовувати визначені матеріальні активи, нематеріальні активи або фінансові активи;
в обмін на це оператор зобов’язується:
в) протягом періоду концесії надавати послуги на певних умовах; та
г) повернути (якщо це доречно) після завершення періоду концесії всі права, отриманні на початку періоду концесії, та / або придбані протягом періоду концесії.
Спільною ознакою всіх угод про передачу в концесію послуг є те, що оператор і отримує права, і несе зобов’язання надавати громадські послуги.
Проблемне питання полягає в тому, яку інформацію слід розкривати операторові та надавачеві у примітках до фінансової звітності.
Певні аспекти угод про концесію послуг та розкриття інформації щодо них уже розглянуті чинними Міжнародними стандартами фінансової звітності (наприклад, МСБО 16 застосовується до придбання об’єктів основних засобів, МСФЗ 16 застосовується до оренди активів, а МСБО 38 застосовується до придбання нематеріальних активів). Однак угода про концесію послуг може передбачати договори до виконання, які не розглядаються Міжнародними стандартами фінансової звітності, якщо тільки ці договори не є обтяжливими (тоді застосовується МСБО 37). Отже, Тлумачення ПКТ-29 «Угоди про концесію послуг: розкриття інформації» розглядає додаткові вимоги до розкриття інформації за угодами про концесію послуг.