Загальна інформація
Пункт 64 МСБО 19 обмежує оцінку чистого активу за визначеною виплатою меншою з таких двох величин: надлишок у програмі з визначеними виплатами та "верхня межа" активу. У пункті 8 МСБО 19 "верхню межу" активу визначено так: “теперішня вартість будь-яких економічних вигід, доступниху формі відшкодувань за рахунок програми або зменшень майбутніх внесків до програми”. Виникали питання про те, коли відшкодування або зменшення майбутніх внесків слід вважати доступними, зокрема, якщо існує вимога щодо мінімального фінансування.
Вимоги щодо мінімального фінансування існують в багатьох країнах для покращення забезпечення обіцяних виплат після закінчення трудової діяльності учасникам програми виплат працівникам. Такі вимоги звичайно передбачають мінімальну суму або рівень внесків, які мають бути сплачені до програми протягом даного періоду. Отже, вимога щодо мінімального фінансування може обмежити здатність суб’єкта господарювання зменшувати майбутні внески.
Крім того, обмеження оцінки активу за визначеною виплатою може спричинити те, що вимога щодо мінімального фінансування стає обтяжливою. Зазвичай вимога щодо сплати внесків до програми не впливатиме на оцінку активів або зобов’язань за визначеною виплатою, оскільки один раз сплачені внески стають активами програми і, отже, додаткові чисті зобов’язання дорівнюють нулю. Однак, вимога щодо мінімального фінансування може спричинити виникнення зобов’язання, якщо обов’язкові внески не будуть доступними для суб’єкта господарювання після їх сплати.
В листопаді 2009 р. Рада Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку змінила КТМФЗ 14 з метою усунення небажаного наслідку, що виникає в результаті тлумачення попередньої сплати майбутніх внесків за деяких обставин, коли існує вимога щодо мінімального фінансування.