Мета
Міжнародний стандарт фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості»:
а) визначає справедливу вартість;
б) містить в одному МСФЗ концептуальну основу оцінювання справедливої вартості; та
в) вимагає розкривати інформацію про оцінки справедливої вартості.
Справедлива вартість – це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання. Для деяких активів та зобов’язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про якіє відкритою. Для інших активів та зобов’язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова – визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу активачи передачі зобов’язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зоруучасника ринку, який утримує актив або має зобов’язання).
Якщо ціна на ідентичний актив або зобов’язання не є відкритою, суб'єкт господарювання оцінює справедливу вартість, користуючись іншим методом оцінювання, який максимізує використання відповідних відкритих вхідних даних та мінімізує використання закритих вхідних даних. Оскільки справедлива вартість – це оцінка на основі даних ринку, то її оцінюють, використовуючи припущення, які використовували б учасники ринку, складаючи ціну актива або зобов’язання, в тому числі припущення про ризик. Внаслідок цього намір суб'єкта господарювання утримувати актив або погасити чи іншим чином виконати зобов’язання не є доречними при оцінюванні справедливої вартості.
Визначення справедливої вартості зосереджене на активах та зобов’язаннях, оскільки вони є основним предметом облікової оцінки. До того ж, цей МСФЗ слід застосовувати до власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання, оцінених за справедливою вартістю.