Мета
Мета Міжнародного стандарту фінансової звітності 12 «Розкриття інформації про частки участі в інших суб’єктах господарювання» – вимагати від суб’єкта господарювання розкривати інформацію, за допомогою якої користувачі його фінансової звітності могли б оцінити:
а) характер його часток участі (та пов’язані з ними ризики) в інших суб’єктах господарювання; та
б) впливи таких часток участі на його фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки.
Досягнення мети
Для досягнення мети, викладеної в пункті «Мета», суб’єкт господарювання має розкривати інформацію про:
а) суттєві судження та припущення, які він зробив у процесі визначення:
i) характеру своєї частки участі в іншому суб’єкті господарювання або угоді,
ii) типу спільної угоди, у якій він має частку участі (пункти 7-9);
iii) що він відповідає визначенню інвестиційного суб’єкта господарювання, якщо це доречно (пункт 9А); та
б) свої частки участі у:
i) дочірніх підприємствах (пункти 10–19);
ii) спільних угодах та асоційованих підприємствах (пункти 20–23); та
iii) структурованих суб’єктах господарювання, які не контролюються суб’єктом господарювання (неконсолідованих структурованих суб’єктах господарювання) (пункти 24 – 31).
Якщо розкриття інформації, які вимагаються цим МСФЗ, разом з розкриттями інформації, що вимагаються іншими МСФЗ, не досягають мети, викладеної у пункті «Мета», суб’єкт господарювання має розкривати будь-яку додаткову інформацію, необхідну для досягнення цієї мети.
Суб’єкт господарювання має розглянути, який рівень деталізації є необхідним для задоволення мети розкриття інформації та скільки ваги надати кожній з вимог, викладених у цьому МСФЗ. Він має агрегувати або дизагрегувати розкриття інформації, так щоб при цьому корисна інформація не загубилася через переобтяження великою кількістю несуттєвих подробиць або внаслідок узагальнення елементів, що мають різні характеристики (див. пункти Б2–Б6).