Розроблено Комітетом зі стандартів та практики
бухгалтерського обліку ФПБАУ
Погоджено Радою ФПБАУ
Позиція
№ 6 від 15.07.2020
Щодо визнання у фінансовій звітності, складеній за МСФЗ, об’єктів, які згідно з податковим законодавством розглядаються як невиробничі
Посилання
Податковий кодекс України (далі – ПКУ).
Концептуальна основа фінансової звітності 2018 року (далі — Концептуальна основа).
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» (далі – МСБО 16).
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи» (далі – МСБО 38).
Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (далі — ФПБАУ).
Загальна характеристика проблеми
Відповідно до ПКУ не підлягають амортизації витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів, на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
Згідно з ПКУ терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Деякі об’єкти керівництво підприємства з метою оподаткування вважає невиробничими через те, що вони не приносять підприємству грошових надходжень.
У зв’язку з цим постає запитання: чи можна такі об’єкти визнати активами у фінансовій звітності підприємства, складеній за МСФЗ?
Позиція
Об’єкти, які керівництво підприємства вважає невиробничими з метою оподаткування, можуть бути визнані активами у фінансовій звітності підприємства тільки за умови дотримання всіх критеріїв визнання.
Обґрунтування
Визначення невиробничих основних засобів та нематеріальних активів, наведене в ПКУ, ґрунтується на категорії «господарська діяльність». Ця категорія визначена в ПКУ як діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Термін «дохід» у ПКУ спеціально не визначений. У такому разі для цілей розділу III ПКУ терміни використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.
У статті 1 зазначеного Закону вказано, що доходи — це збільшення економічних вигід у формі збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), а економічну вигоду визначено як потенційну можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
Відповідно до параграфа 4.3 Концептуальної основи актив — теперішній економічний ресурс, який суб’єкт господарювання контролює внаслідок минулих подій.
Згідно з параграфом 4.4 Концептуальної основи економічний ресурс — право, що має потенціал створення економічних вигід. У параграфі 4.16 Концептуальної основи докладно пояснено зміст категорії «економічна вигода»: економічний ресурс може створювати економічні вигоди для суб’єкта господарювання, даючи йому право або змогу, зокрема, створювати надходження або уникати вибуття грошових коштів.
Критерій «отримання економічних вигід» є ключовим під час визнання як об’єктів основних засобів, так і нематеріальних активів. Так, відповідно до параграфа 7 МСБО 16 об’єкт основних засобів визнають активом, якщо є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, пов’язані з об’єктом, надійдуть до суб’єкта господарювання.
Аналогічну тезу наведено і щодо нематеріальних активів у параграфі 21 МСБО 38. У свою чергу, економічні вигоди слід розглядати у тлумаченні, наданому Концептуальною основою, де акцентовано увагу не лише на надходженнях грошових коштів, але й на запобіганні їх вибуттю. Підтверджує зазначений підхід і параграф 17 МСБО 38, де проаналізовано ситуацію, коли використання інтелектуальної власності у виробничому процесі може зменшити майбутні виробничі витрати, а не збільшити майбутні доходи.
Отже, якщо об’єкт не створює надходження грошових коштів, але має потенціал створення економічної вигоди у формі уникнення вибуття грошових коштів, то він може бути визнаний активом у фінансовій звітності, складеній за МСФЗ.
Таким чином, незалежно від того, чи класифіковано актив з точки зору податкового законодавства як невиробничий, якщо він відповідає критеріям визнання активу згідно з МСФЗ, то його має бути визнано у фінансовій звітності.
Увага!
ФПБАУ не приймає та не несе жодної відповідальності за будь-які втрату чи збитки, що можуть виникнути в результаті дій або бездіяльності будь-якої особи в результаті використання матеріалів цієї публікації.