Section<Аудит> Subsection<Роз’яснення регуляторів> title<Особливості прийняття суб’єктами аудиторської діяльності завдань з проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності (інформаційне повідомлення Аудиторської палати від 03.11.2023)> Date<13.03.2024> Description<обов’язковий аудит, фінансова звітність, фінзвітність> id_doc=14516 URL=https://zakon.help/article/oboviazkovyi-audyt-finansova-zvitnist-finzvitnist

Відповідно до абзацу двадцять третього статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон про бухоблік) підприємства, що становлять суспільний інтерес, – підприємства – емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені  до торгів  на регульованому ринку капіталу або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств.

У частині другій статті 2 Закону про бухоблік визначено, що великими  є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

балансова вартість активів – понад 20 мільйонів євро;

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – понад 40 мільйонів євро;

середня кількість працівників – понад 250 осіб.

В абзаці дев’ятнадцятому частини другої статті 2 Закону про бухоблік  уточняється, якщо підприємство однієї з наведених категорій за показниками річної фінансової звітності протягом двох років поспіль не відповідає наведеним критеріям, воно відноситься до відповідної категорії підприємств.

Наприклад, якщо підприємство за результатами показників річної фінансової звітності за 2021 та 2022 роки відповідало щонайменше двом критеріям великого підприємства, то починаючи з 01 січня 2023 року таке підприємство відноситься до категорії великих підприємств та належить до підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Отже, одночасно із переходом до категорії великих підприємств підприємство автоматично набуває статусу підприємства, що становить суспільний інтерес.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» (далі – Закон) аудиторські послуги можуть надаватися лише суб’єктом аудиторської діяльності, якому таке право надано в порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Суб’єкти аудиторської діяльності можуть надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств (їх груп) або інших утворень без статусу юридичної особи та послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, лише після внесення інформації про такого суб’єкта аудиторської діяльності до відповідних розділів Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності (далі – Реєстр).

Відповідно до частини четвертої статі 21 Закону у відповідних розділах Реєстру містяться реєстрові дані про суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності та обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, а також виконувати інші обов’язкові завдання.

Таким чином, для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, суб’єкт аудиторської діяльності має відповідати вимогам, встановленим Законом, інформація про якого внесена до розділу Реєстру «Суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес».

З огляду на вищенаведені норми права, перед прийняттям до виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємства суб’єкт аудиторської діяльності має зважати на категорію, до якої належить таке підприємство на момент укладення відповідного договору, а також на обсяг власних прав з надання аудиторських послуг.

Якщо під час виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності замовник послуг перейшов до категорії великих підприємств та набув відповідного статусу, суб’єкт аудиторської діяльності, що не має права надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємствам, що становлять суспільний інтерес, має відмовитися від надання послуг замовнику.

У разі, якщо підприємство відносилось до категорії великих, але з початку року, в якому укладається договір про надання аудиторських послуг, перейшло до іншої категорії підприємств та втратило статус підприємства, що становить суспільний інтерес, надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності та з виконання інших обов’язкових завдань такому замовнику можуть здійснювати суб’єкти аудиторської діяльності, інформація про яких внесена до розділу Реєстру «Суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності».

Інші аудиторські послуги, що не мають характеру обов’язкових, зокрема аудит фінансової звітності за ініціативою підприємства, що втратило статус підприємства, що становить суспільний інтерес, можуть надаватися усіма суб’єктами аудиторської діяльності, інформація про яких внесена до розділу Реєстру «Суб’єкти аудиторської діяльності».

Звертаємо особливу увагу на приписи частини шостої статті 42 Закону, що у разі якщо під час дисциплінарного провадження встановлено, що висловлена думка в аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності, комбінованої фінансової звітності) не відповідає обставинам, або надання суб’єктом аудиторської діяльності послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності  без набуття відповідного права в порядку та на умовах, визначених Законом,  окрім застосування стягнення за вчинення професійного проступку Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторською палатою України до органів державної влади, до яких має подаватися аудиторський звіт, та юридичної особи, фінансова звітність якої перевірялася, надсилається офіційна заява про невідповідність такого аудиторського звіту вимогам Закону.

Це інформаційне повідомлення не є нормативно-правовим актом, не встановлює нові норми права та має лише інформаційний характер. Роз’яснення положень законодавства, які містяться у цьому інформаційному повідомленні, не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації та не враховує особливостей відповідних фактичних обставин.